УДК: 632.954:633.34:631.31

ФОРМУВАННЯ БУР’ЯНОВОГО КОМПОНЕНТУ ПОСІВІВ СОЇ ЗА РІЗНИХ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ

Викладено результати досліджень впливу тривалого застосування систем основного обробітку грунту та удобрення на кількісні показники бур’янового компоненту агроценозу сої. Дослідження проведено в чотирьохпільній сівозміні стаціонарного досліду в 2009 – 2016 роках.

Виявлено, що безполицеві системи основного обробітку, порівняно до полицевої, призводили до збільшення кількості бур’янів на 89 % за мінерального удобрення та на 104 % за органо-мінерального. Вегетативна сира маса бур’янів за безполицевих систем зростала, порівняно до полицевої, на фоні мінерального удобрення на 46 % та на 44 % на фоні органо-мінерального. На фоні мінерального удобрення загальна кількість бур’янів була меншою до органо-мінерального на 36 %, вегетативна сира маса – меншою на 18 %. За безполицевих систем кількість видів збільшувалася до полицевої на 20 % на фоні мінерального та на 18 % на фоні органо-мінерального удобрення

На обох фонах удобрення відмічено стрімке зростання кількості багаторічних та зимуючих видів за безполицевих систем. Найбільш поширений вид бур’янів – мишій сизий – 49 % від усього бур’янового набору на фоні мінерального удобрення та 45 % на фоні органо-мінерального. Всього в агроценозі виявлено 13 видів бур’янів.

Найсприятливіший для сої фітосанітарний стан посівів, як на фоні мінерального, так і органо-мінерального удобрення, складався за полицевої системи основного обробітку грунту, що включала дискування стерні попередника на 10 – 12 см відразу після збирання урожаю та оранку на 25 – 27 см через 10 – 12 днів.

Ключові слова: обробіток, грунт, система, бур’яни, соя.

Література

  1. Давыдов Ф. Д. Эффективность гербицидов при возделывании сахарной свеклы и охрана окружающей среды от загрязнения / С. И. Матушкин, Ф. Д. Давыдов // Борьба с сорняками при возделывании сахарной свеклы по индустриальной технологии. – К.: ВНИС. – 1983. – С.15-20.
  2. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта / Доспехов Б. А. – М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с.
  3. Лінчевський А. А. 95 років селекції ячменю ярого в селекційно-генетичному інституті – Національному центрі насіннєзнавства та сортовивчення / А. А. Лінчевський // Вісник аграрної науки. – No10.- 2012.- С. 20.
  4. Манько Ю. П. Ефективність контролю забур’яненості агроценозу ячменю за різних систем землеробства / Ю. П. Манько, І. П. Максимчук, В. М. Рожко, М. О. Шепеля // Карантин і захист. – 2004. – No5. – С.4-5.
  5. Матушкин И. С. Факторы, влияющие на засоренность и моделирование мер борьбы при возделывании сахарной свеклы от вредителей, болезней и сорняков / И. С. Матушкин, В. Д. Кунак – К.: ВНИС. – 1986. – С. 97-110.
  6. Репродукційна здатність бур’янів в агрофітоценозі ярого ячменю залежно від систем землеробства / С. П. Танчик, С. О. В’ялий, М. П. Косолап, О. П. Кротінов // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2006. – Вип. 102. – С. 84 -89.
  7. Шам І. В. Потенційні запаси насіння бур’янів у грунті в умовах Східного лісостепу України // Збірник наукових праць Інституту цукрових буряків / І. В. Шам – 2003. – Випуск 5 . – С. 264-269.